Самый удобный сборник поздравлений и тостов по любому поводу!

Львів: перше побачення

«Тільки у Львові світ кольоровий»

Мрія багатьох років збулася. Місто кохання і легенд зустріло нас щиро і тепло, відкрито і приязно. Тисячами голосів, десятками мов, пишним і багатим вбранням, милими і неповторними дрібничками кав’ярень та будинків, розмаїттям усіляких сувенірів на усі смаки. 

Цим одразу наповнюєшся, у відповідь на таку дивовижну щирість сам стаєш щирим і лагідним. Ніщо не дратує, ніщо не турбує. Хочеться застрягти в цьому вирі позитиву або, щонайменше, повернутись сюди скоріш. 

Львів – місто читаючих людей. Про це говорить кількість книгарень – їх, певно, стільки ж, скільки й кав’ярень. І саме це скандували маленькі читачі на параді, присвяченому Дню міста – на парад ми також потрапили. Це було неймовірно позитивне дійство з лицарями, малечею у барвистих вишиваних костюмах, духовим оркестром, що грав сучасні мелодії з таким запалом, що глядачі почали танцювати.

Львів – це багато втілених солодких мрій, у будь-якому сенсі. Сидячи за столиком шоколадної майстерні, де проводять майстер-класи і просто пропонують безліч смаколиків, п’ючи прекрасно приготовану каву чи гарячий шоколад, розумієш, що весь світ навколо справді може почекати. Адже зараз, в цю мить, так солодко і так гарно! 

«Ми пролітали півжиття, не підіймаючи погляд, 
В наших смартфонах половина спілкування і чати, 
А все прекрасне на горі, воно не просто є поряд…»

Саме це причарувало з першої миті. Львів відриває від телефона, планшета, примушує лишити десь позаду усі тривоги і негаразди, він лікує і змінює на краще, з ним тепло і затишно, ніби з другом.

Якби мене попросили описати одним словом, що я відчуваю у Львові – я б відповіла, що обійми. Таке відчуття, що усе місто радіє, що ти завітав до нього, зустрічає, вітає, тисне тобі руку, розповідає історії, пригощає гострим бограчем і духмяною кавою, розпитує про життя і робить компліменти. Маленькі шоколадки у вигляді печатей, що їх приносять до кави, ніжні квіти у тендітних вазочках, мереживні скатертини, рахунки за каву у чудових маленьких скриньках – у всьому є львівський шарм, який так вабить мандрівників і романтиків.

І не так важливо, що в центрі майже ніде паркуватися (там, де є місця і паркування дозволено – є паркомати, за годину 6 грн). Старий Львів вразив тим, що на кожному кроці тут можна було фотографувати щось цікаве та незвичайне. 

Підкріпитися, гуляючи Львовом, можна досить недорого. Приємно здивували кафе в центрі, де можна замовити бізнес-ланч (з заварною кавою) за 55 грн. 

Люди у вишиванках: натхненні чарівники

«Ой, ваша дівчинка така красива, у вишиванці!», «Пані в вишиванці така гарна, вам так личить» - це звучало досить часто.

 Люди з Західної України радіють і тішаться, якщо бачать, що гості їхнього міста вдягають барвисті вишиті сорочки, якщо чують, як туристи звертаються і запитують щось українською. Для мене мандрівка до Львова була ніби іспит. Оцінку давали львів’яни – і як же приємно було почути: «Пані, а ви добре розмовляєте українською!»

До вишиванки купила доньці намисто і браслета у приємної бабусі на риночку сувенірів. Бабуся дуже зраділа: «О, пані зробила мені початок!» - тобто, я стала першим покупцем в той день. Тут можна придбати що завгодно, від качалки – «Жіночого аргументу» - і до теплого пончо на овчині. Картини, магнітики у вигляді «Мішечків щастя» і «Мішечків добра», кепки і шкарпетки з орнаментом – усе змішалось в строкатому вирі.

Серед усього того розмаїття вишиванки, звісно, на особливому місці. Полотняні, трикотажні – які завгодно, за різною ціною, з різноманітними візерунками. Особливо зацікавили чоловічі вишиті сорочки «джинсового» кольору. А також багатство та самобутність вишитих рушників.

«То є Львів старенький, мудрий сивий дядько»

Мудрий Львів навчив нас багато чого. Він показав свої величні собори, у яких стоять символічні свічки за мудрість правителів, за безвісти зниклих, за загиблих воїнів, за мир, за міцність родин.

Він вразив повагою до традицій і щирою вірою своїх людей, адже навіть таксисти, їдучі повз храм, тихенько хрестяться, а перехожі знімають капелюхи. Він довів, що тут несказанно чисто, бо навіть після дощу, під який нам пощастило потрапити всього лише двічі за тиждень, машина лишається чистою. 

Він здивував тим, що навіть у сфері послуг ліпше дружньо допоможуть, ніж візьмуть зайві гроші. Приклад? Будь ласка. СТО в селі поблизу Львова. Сервіс на висоті, більш того – машину підігнали за нашим проханням під готель, аби ми не викликали таксі. А на нашу пропозицію оплатити цю незаплановану послугу – відповідь: «Та що ж ви за все хочете платити?» Багато що тутешні люди роблять щиро, від душі, не заради вигод.

Львів – місто небайдужих

Небайдужість скрізь. Людині на вулиці стало погано – до неї одразу підійшли з різних боків. Ти про щось запитав – тобі не просто відповіли, але й впевнились, що ти правильно зрозумів, куди їхати, де шукати, до кого звернутись. Неймовірне, успадковане від батьків, виховане з дитинства вміння спілкуватись створює дуже теплу атмосферу, яка, разом з шармом вулиць і ніби казкових будинків, огортає вас скрізь. Якщо ви вивчаєте українську і бажаєте потрапити в мовне середовище – вам до Львова. Навіть ті, хто не звик спілкуватись українською щодня, помічають, що словниковий запас блискавично збільшується без жодних зусиль.

Що таке львівська чемність? Це коли водії – навіть водії автобусів, маршруток, таксі – пропускають один одного на досить тісних вулицях, а інші водії у відповідь з посмішкою показують відкриту долоню, мовляв, дякую. Це коли на твоє «Дякую» бармен чи офіціант посміхається: «На здоров’ячко!» Це коли ти комусь наступив на ногу, а з того не вийшло сварки – лише приємне спілкування. Це коли тебе усюди питають, чи сподобалось місто, чи було смачно, чи було добре. Це коли поліцейські терпляче і чемно пояснюють туристам, як не загубитись у хитрому сплетінні вуличок з бруківкою.

«Ти можеш виїхати з міста, що в тобі живе,

Але то місто ні за що, повір, не виїде з тебе»

Смачна, солодка, нереальна атмосфера неймовірного міста, де можна пити правдиве пиво з дерунами, купувати в крамничках чарівні речі – і навіть по гуртових цінах, милуватися величними пам’ятками архітектури і природно красивими дівчатами і жіночками з усміхненими обличчями, втішає і зігріває душу. Велич Театральної вулиці, креатив сучасних будинків, пам’ятник Данилу Галицькому, Високий замок, карета з кіньми, народні оркестри і яскравий екскурсійний поїзд  - все без виключення створює чарівну музику омріяного романтичного міста.

І вже від’їжджаючи звідти, я нарешті зрозуміла: все було так, як я написала у вірші ще два роки тому, беручи натхнення у самих лише світлинах прекрасного міста:

А я куштуватиму львівські смаколики,
Лікуючи душу солодкими мріями.
І затишна осінь підсяде до столика,
Із поглядом щирим під чорними віями.
А я буду дуже-предуже щасливою,
І стану тоді як ніколи ласкавою.
Омита щасливою львівською зливою,
Зігріта пахучою львівською кавою…

Ми ще обов’язково зустрінемось, місто Лева!

У тексті використані уривки з чудових пісень про Львів Кузьми Скрябіна, Тараса Гаврика.

Автор: Лина Фролова